Опис

Термін «бальні» відноситься до парних непрофесійних світських танців, що виникли в середньовічній Європі. Ці танці дуже сильно видозмінювалися - будь-яка епоха європейської історії - Відродження, Просвітництво, класицизм, романтизм - породжувала своєрідний танцювальний комплекс. Протягом всього європейського культурного розвитку на бальний танець впливали найрізноманітніші етнічні джерела, а також професійний танець. Бальні танці ХХ століття склалися на основі європейського танцю, в який на рубежі XIX-XX століть вдихнула нове життя африканська і латиноамериканська музична і танцювальна культура. Величезна більшість сучасних бальних танців мають африканські "коріння", вже добре замасковані технічної обробкою європейської танцювальної школи. У 1920-ті роки в Англії при Імператорським суспільстві вчителів танців виник спеціальний Рада з бальних танців. Англійські фахівці стандартизировали всі відомі на той час танці - вальс, швидкий і повільний фокстроти, танго. Так виникли конкурсні танці, і з тих пір бальний танець розділився на два напрямки - спортивний і sotial dance. У 1930-1950-і роки число стандартних бальних танців збільшилася за рахунок того, що до них додалося п'ять латиноамериканських танців (у такому порядку: румба, самба, джайв, пасодобль, ча-ча-ча). Зараз зі спортивних танців проводяться змагання. Сформувалися три програми: європейська, латиноамериканська і так звана "десятка", куди входять всі десять танців. У європейську програму входять: повільний вальс, танго, віденський вальс, повільний фокстрот і квікстеп (швидкий фокстрот). У латиноамериканську: самба, ча-ча-ча, румба, пасодобль і джайв. Аматорські чемпіонати світу проводяться під егідою IDSF (International DanceSport Federation), а професійні - під заступництвом англійських танцювальних організацій. Найбільш престижними в світі продовжують залишатися англійські конкурси, зокрема, UK Open. Всі бальні танці є парними. Пару складають кавалер і дама, танцюючі з дотриманням точок контакту. В Європейській програмі цей контакт щільніший. Він зберігається протягом усього танцю. У Латиноамериканської програми контакт вільніший, найчастіше здійснюється за рахунок з'єднаних рук і іноді може як взагалі втрачатися, так і посилюватися за рахунок натягнення при виконанні фігур.